Які подальші плани Приватбанку, що робити з “токсичним” портфелем, як виконати вимоги МВФ і що спільного у банку з “Феррарі”. Про це ЕП поговорила з Шлапаком.

17 грудня 2016 року уряд ухвалив рішення про націоналізацію Приватбанку. Через два дні після цього стало відомо, що найбільший державний банк очолить екс-міністр фінансів Олександр Шлапак.

Це його другий прихід у Приватбанк. У 1993-1998 роках він працював на посадах директора Львівської філії, директора Західного головного управління та заступника голови ради КБ “Приватбанк”.

Націоналізація такого великого банку безпрецедентний для Украни випадок. Тож не могло бути й мови про призначення керівника лише за принципом політичних домовленостей і, як часто буває в українських реаліях, без орієнтації на професійний рівень керівника.

Кандидатура Шлапака з’явилася в останній момент і була компромісом між Банковою та прем’єром. Подейкують, що Шлапака обрали в тому числі після консультацій прем’єра з колишніми акціонерами банку.

Сам Шлапак вважає себе фігурою незалежною і відкидає будь-який політичній вплив на себе та на банк.

Першочерговим завданням Шлапака було забезпечити максимально спокійний перехід банку з приватної форми власності у державну: не допустити звільнень працівників, відпливу клієнтів, збоїв у сервісах обслуговування. Це, начебто, вдалося зробити.

Які подальші плани Приватбанку, що робити з “токсичним” портфелем, як виконати вимоги МВФ і що спільного у банку з “Феррарі”. Про це ЕП напередодні поговорила з Шлапаком.

Зустріч відбулася у київському офісі Приватбанку на вулиці Грушевського. У голови правління тут затишний кабінет, але проводить він у ньому мало часу робочий стіл аскетично порожній. Увесь робочий процес в Дніпрі.

   “МЕНІ ЦЕЙ БАНК ДОРОГИЙ, Я ЙОГО ВКЛАДНИК”

Ще за тиждень до націоналізації на посаду голови правління Приватбанку претендувала зовсім інша людина (найімовірнішим кандидатом називали банкіра Юрія Блащука — ЕП). Чому раптом вирішили розглядати вас?

– Мені важко достеменно сказати, як це було. До останнього моменту я не був учасником перемовин. Тимчасова адміністрація зайшла в банк 17 грудня. Через два дні мене запросив прем’єр-міністр і зробив пропозицію, від якої я не зміг відмовитися.

Чим переконав? Напевно, збігом наших інтересів. Інтерес прем’єра полягав у тому, щоб врятувати банк. Мені ж цей банк дорогий, оскільки я мав честь працювати у ньому раніше, і тому що це найкращий банк в Україні, і тому що я вкладник цього банку.

Так сталося, що, напевно, в той момент я був кандидатурою, яка найбільш безболісно змогла би провести непростий період трансформації банку з приватної власності до державної.

– Тож ваше призначення — радше політичне рішення, ніж технократичне. На нього вплинув прем’єр-міністр.

— Не шукайте чорну кішку у темній кімнаті, особливо там, де її нема. Я переконаний, що у прем’єра було одне бажання: зберегти банк.

Наскільки мені відомо, він говорив і з банківським товариством, і з Національним банком, в тому числі з менеджментом Приватбанку. Він шукав кандидатуру, яка б могла найбільш ефективно впоратися з поставленним завдання. Я не є членом політичної партії. Ніхто на мене не зможе тиснути і пропонувати шкідливі для банку рішення.

— Головні завдання, які перед вами ставилися, були переважно короткостроковими: не допустити відпливу клієнтів та працівників, максимально знизити рівень турбулентності перехідного періоду для банку…

— Безумовно, саме такі завдання мені і ставили. Однак і президент, і прем’єр говорили про довготерміновий проект. Вони розглядають перспективу Приватбанку як історію успіху.

Голова правління Приватбанку Олександр Шлапак під час прес-конференції, в Києві, 2 лютого 2017 року

Голова правління Приватбанку Олександр Шлапак під час прес-конференції у Києві 2 лютого 2017 року

— Яким ви бачите розвиток банку в довгостроковій перспективі?

— Перед тим, як відповісти, я трохи пофілософствую. Чим характерний сьогоднішній світ? Шаленим темпом змін, великою невизначеністю і головне — вмінням ефективно і точно реагувати на зміни та адаптуватися до них. Весь світ рухається у цій парадигмі. Ми як держава, на жаль, відстали від цивілізаційного потяга.

Приватбанк — це один з небагатьох інститутів у нашій державі, який рухається в шаленому темпі. Це структура, побудована за принципом гонитви за лідером. У кожного працівника банку є нормативи, КРІ, які він повинен виконувати.

У нас працівники найнижчого рівня — це спеціалісти з обслуговування клієнтів на фронт-офісі. Є випадки, коли вони працюють настільки ефективно, що отримують більшу зарплату, ніж керівники регіональних підрозділів. Той же, хто протягом певного періоду тричі потрапляє до відстаючих, відсіюється або йому пропонується інша робота.

Тепер відповідь на ваше запитання. У довгостроковій перспективі Приватбанк — це найсучасніший з точки зору технологій та ефективності універсальний банк, побудований на найкращих світових практиках, який не просто знає своїх клієнтів і догоджає їм, але й знає про їхні думки наперед.

— Проект меморандуму з МВФ передбачає написання стратегії розвитку Приватбанку. За нашою інформацією, наразі НБУ та Мінфін не мають єдиного бачення, що робити з банком.

— Мушу визнати, що у мене скептичне ставлення до стратегії як правильного дороговказу.

Мені згадується історія, коли до мене в кабінет, тоді міністра фінансів, прийшов Каха Бендукідзе, царство йому небесне. Я кажу: “Каха, а чи міг би ти як мій радник допомогти мені розробити стратегію державних фінансів?”.

Тоді тільки з Майдану забрали намети.

Він виглянув у вікно, подивився на мене і сказав: “Міг би, тільки через три місяці ти приб’єш цю стратегію цвяшками на свою могилу, не власну, звичайно, а як державного мужа. Запам’ятай: ти повинен, розуміючи загальний напрямок, в першу чергу реагувати на те, що знаходиться навколо тебе”. Я дію зараз за порадою Кахи Бендукідзе.

У Міністерстві фінансів, в МВФ, в НБУ є багато толкових аналітиків та експертів, які, напевне, спробують все це упакувати в якусь стратегію. Це їхнє завдання. Ми надамо керівництву свої пропозиції. Нагадаю: стратегія реформування держбанків існувала, але вона не передбачала націоналізації Приватбанку. Тепер потрібно її переписувати. У мене одне бажання: щоб це було зроблено якомога швидше.

Я б порадив Мінфіну врахувати окремі особливості нашого банку і стосунків держави із своїми банками.

Приватбанку можна дорікнути за те, що він надто швидкий, за те, що, можливо, він не дотримується всіх канонів, яких дотримуються інші банки. Натомість урядові структури надзвичайно важкі і консервативні. Попрацювавши і там, і там, я вірю, що синергія цих двох структур може повністю змінити нашу державу.

Останній приклад — програма “теплих” кредитів, до якої нас також залучили. Я бачив, як наші колеги видають ці позики: 22% плюс 3% за видачу позики. Ми видамо “теплі” кредити за максимальною ставкою 18%. Перші позики видали під 0%.

— З одного боку, вам вдалося не допустити відпливу працівників, з іншого — на рівні департаментів збереглися люди, які працювали з попередніми власниками. Є ризики щодо невиконання вказівок чи їх саботажу?

— Не бачу таких ризиків. Де логіка? В банку кілька департаментів, які обслуговували колишніх акціонерів. Один з них називався “Бізнес-обслуговування клієнтів”. Це був банк у банку.

Був інвестиційний департамент. В його рамках вибудовувалися різні схеми, відшукувалися структури, через які ці “схеми” можна провести. Безумовно, ці департаменти чекає реорганізація. Реорганізація, а не ліквідація.

Колишні акціонери фактично передали на аутсорсинг банку всю фінансову і бюджетну діяльність своїх підприємств. Все, що стосується бюджету, виплат зарплат, закупівель МАУ, нафтопереробки, ГОКів, феросплавних заводів, здійснювалося через банк. У такий спосіб банк отримав унікальний досвід бюджетування підприємства.

Ми постараємося навіть з цих “токсичних” департаментів забрати все найкраще. Решта, 9/10 банку, — це люди, які працювали на загальну мету кращого роздрібного банку. Чому б їм зараз за хорошої мотивації, в банку з 1 січня зарплата збільшена на 20%, починати нам щось псувати? У цьому немає логіки і я таких настроїв не відчуваю.

Проблема в іншому: звикнути та адаптуватися до статусу державного банку. Наприклад, у банку не було положення про підрозділи, посадових інструкцій. Нове покоління — дуже енергійне і швидке, воно погано сприймає цю бюрократію.

Я ж їх переконую: якщо ми хочемо брати за взірець найкращі практики, то варто поглянути, як це робиться в європейських банках. Там бюрократія сильніша, ніж у нас.

— Ми бачимо, що в інформаційній площині окремі медіа-канали підтримують акціонерів банку. Оприлюднюються внутрішні документи установи. Чи були у вас внутрішні розслідування?

— Безумовно, питання інформаційної безпеки для банку надзвичайно важливе. Я не кажу про перепост оголошення біля ліфта — це дурниця і, безумовно, розслідуванням цього ніхто займатися не буде.

Однак якщо йдеться про витікання інформації з наших інформаційних систем, який стосується нових продуктів або інформації про спроби розібратися з проблемним портфелем, то це дуже серйозно. Цього допускати не можна.

Я вас запевняю: жодним чином не можна дистанційно отримати доступ до інформації банку, якщо ти не працівник. Через працівника можна, тут проблема є, але ми з нею впораємося.

“ЯКЩО ПОРОЗУМІННЯ НЕ БУДЕ, КОЛИШНІ АКЦІОНЕРИ БУДУТЬ ВЕСТИ ДИСКУСІЇ З ІНШИМИ ЛЮДЬМИ”

 — Під час нашої останньої розмови ви сказали, що у банку створено спецпідрозділ для роботи з “токсичним” портфелем, як цього вимагає МВФ. Однак згідно з вимогами меморандуму керувати цим спецпідрозділом повинна репутабельна міжнародна компанія. На якому етапі її відбір?

— Ви читали в проекті меморандуму, хто має вибирати цю структуру? Її повинне відібрати Міністерство фінасів разом з наглядовою радою Приватбанку. На якому етапі це знаходиться, запитуйте у них.

Наскільки мені відомо, до останнього ведуться перемовини, як правильно вибудувати цей процес. Я сам був свідком того, коли протягом доби двічі чи тричі змінювалися версії в самому меморандумі.

Щодо самого підрозділу, то він створений, він працює. Головне його завдання — розібратися з тим, що ми маємо в “токсичному” портфелі, що вже відмерло і ми його ніяк не дістанемо. Єдине: щоб списати ці резерви, доведеться пройти всю судову процедуру, але “живе” звідти треба обов’язково витягнути.

 

Українська правда

— Чи відбувалося переведення валютних кредитів у гривню? У яких масштабах?

— Це було зроблено ще до нас. Ще раз кажу: давайте почекаємо. Це відносини банку з клієнтом і поки що це банківська таємниця.

— Ви сказали про дискусії щодо спецпідрозділу.

— Ні, цієї дискусії нема. Спецпідрозділ — частина банку. Крапка. Скажу вам відверто: коли мене запрошували на посаду, одне з питань, яке я ставив, що буде з цим “токсичним” портфелем.

Кожен з нас має своє життєве кредо. Якщо використати фронтову алегорію, то я погодився піти на службу, у мене 24 тисячі штиків — це бригада. Моє завдання — вийти з оточення і піти в атаку, виконуючи задвдання, про які я сказав: кредитувати фізосіб, малий та середній бізнес, всіляко задовольняти наших клієнтів. Мені це завдання видається зрозумілим, воно відповідає моїм життєвим установкам.

Якби мені сказали: ні, твоє завдання — стояти в загороджувальному загоні, розбиратися з “токсичним” портфелем і розстрілювати тих, хто його створив, я б не погодився.

Зараз ми з департаментом та аудиторами робимо все, щоб перемовини з колишніми акціонерами щодо обслуговування проблемного портфеля пройшли успішно. Вести їх, на моє переконання, повинні ті, з ким колишні власники домовлялися про мирний перехід банку під крило держави.

Якщо порозуміння буде знайдене — прекрасно. Якщо ні — ми знайдемо можливість виділити з балансу банку “токсичний” портфель, а колишні акціонери будуть вести дискусії з іншими людьми.

— Які рішення тут можуть бути?

— Рішення просте за формулою, але складне за реалізацією. Такі приклади були: американські, японські, шведські. Мова про створення банку “токсичних” активів, компанії з управління активами, в яку Приватбанк та, я переконаний, й  інші банки з великим задоволенням передали б за певними правилами свої “токсичні” активи. Однак у цьому банку повинні працювати професіонали з досвідом проведення спеціальних розслідувань — як в Україні, так і за кордоном.

Нам не потрібна компанія з управління активами, яка допоможе нам рахувати, скільки процентів потрібно заплатити чи в якому обсязі формувати резерви. Це ми зробимо самі. А от КУА, що знайде структури і персон, які завдали шкоди банку, виявить кримінальні схеми та осіб не тільки в Україні, а й за її межами, допоможе їх притягнути до відповідальності — це вже інша справа.

— Альтернативний ризик: такий підхід дозволить вивести цей портфель з-під контролю України.

— Не думаю. Навіть якщо Україна винайме іноземну компанію, і це буде логічно, враховуючи, що пункти прописки “токсичних” позичальників — Кіпр, Бермуди, Беліз. Проте важливо, щоб завдання такій компанії ставилися в Україні, і звітувати вона повинна в Україні.

Я б не хотів, щоб ми найняли компанію, якій би платили до кінця життя зарплату, а вона б ходила по світу і говорила, що так, ми працюємо, ще зовсім трішки і ми знайдемо.

Переконаний: Міністерство фінансів ставитиме жорсткі вимоги щодо управління цим портфелем. Як буде далі? Поживемо і подивимося. В інтересах держави, щоб відносини bad bank та уряду були максимально тісними.

— У 2016 році Генеральна прокуратура звинуватила Приватбанк у розкраданнi протягом 2014 року 19 млрд грн рефiнансування НБУ. Від колишніх акціонерів та уряду досі не прозвучало жодних пояснень. Зовні це схоже на банальне виведення капіталу. Ви аналізували ці випадки?

— Безумовно, ми розглядали ці випадки. Те, що написав Соболєв (депутат із “Самопомочі” Єгор Соболєв. — ЕП), коли представляв свої документи Генеральній прокуратурі, відповідає дійсності. Для інформації: зараз усі ці кредити погашені. Тобто ці структури, яким видавалися позики, не мають жодних зобов’язань перед банком.

Як це трапилося і чому? Це питання, на яке ми шукаємо відповідь. Паралельно відповідь шукає Генпрокуратура. Коли ми в цьому достеменно розберемося, я вам обіцяю, що ми обов’язково про це розповімо. Дайте нам трішки часу.

“ЗАВДЯКИ “ПРИВАТ-24″ ТА ОБСЛУГОВУВАННЮ КЛІЄНТІВ МИ ЗАРОБЛЯЄМО ВТРИЧІ БІЛЬШЕ, НІЖ ЧИСТИХ ПРОЦЕНТНИХ ДОХОДІВ”

— Приват — високотехнологічний банк. Однак високі технології — це великі кошти. Наскільки видатки на роздрібний сегмент банку окуповують себе?

— Поза всяким сумнівом, будь-яке стартапне рішення потребує грошей. Коли СРСР чи Америка запускали супутник, це, безумовно, були шалені витрати, про повернення яких ніхто й ніколи не думав. Це здавалося неможливим, а сьогодні це неймовірні бізнес-проекти.

Так, інформаційні системи банку, власний ОДБ, “Приват-24” — це були дорогі рішення, які значно вплинули на витратну частину банку. Але мені як керівнику все це дісталося задарма як надзвичайно розкручений та прибутковий проект.

Коли я подивився фінансовий результат Приватбанку за 2016 рік, те саме було у 2014- 2015 роках, то так званих чистих комісійних доходів, які ми заробляємо завдяки “Приват-24” та обслуговуванню клієнтів, було утричі більше, ніж чистих процентних доходів. Такого в інших банків нема. Вони в основному працюють на процентних доходах і кредитах.

Чи окупляться наші вкладення в технології? Безумовно. Один приклад: банк використовує власну систему спілкування з клієнтами. Якби ми перейшли на стандартне спілкування через смс, витрати зросли б майже на 600 млн грн.

Для нас важливо постійно вдосконалювати технології. Ви вже, напевно, чули, що ми розробляємо цифрову карту киянина разом з КМДА. Такі ж перемовини ведемо з усіма містами.

Очевидно, ви також чули про останній цікавий продукт банку — оплату комунальних послуг за допомогою QR-кодів.

При розрахунку за комунальні послуги в 11% людина помиляється: або в номері розрахункового рахунку, або ще в чомусь. Через це оплата не проводиться, нараховуються штрафні санкції. З цією технологією людина не буде заповнювати платіжку, а сфотографує QR-код за допомогою телефону і рахунок буде оплачено автоматично.

— Чому інші банки не вкладали у такі розробки?

— Для цього треба мати тих програмістів, яких знайшов Приватбанк, та ідеї. Я знімаю капелюха перед колишніми топ-менеджерами, які це згенерували. Звісно, для цього треба мати фінансові можливості, але для цього також треба було мати сміливість піти на такий ризик.

Приватбанк ризикнув і спробував зробити це сам. У банку з 4,5 тис людей, які працюють в головному офісі, 2,5 тис мають можливість самостійно працювати над вдосконаленням існуючих продуктів або над розробкою нових.

— Після націоналізації говорили, що “Приват-24” зареєстровано на окрему юридичну особу, і колишні акціонери можуть вивести її з банку.

— “Приват-24” — це наш продукт. Він запатентований за Приватбанком, ніхто не має права використовувати цю технологію без нашої згоди. Колишні менеджери можуть розробити нову систему і запропонувати комусь.

Вони вже пропонували іншим банкам такі системи. Ми працюємо над удосконаленням своєї. Якщо вони запропонують кращу систему послуг для клієнтів, то мені буде прикро, але я буду тішитися, що такого сервісу, як в Україні, нема ні в кого. Я зустрічався з представниками європейських офісів Visa, Mastercard. Вони стверджують, що подібного сервісу нема в європейських банках, не тільки в СНД.

Тут Шлапак ще в статусі міністра

Тут Шлапак ще в статусі міністра

— Під час останньої прес-конференції ви казали, що бачите серед своїх майбутніх клієнтів органи місцевого самоврядування. На яких умовах ви готові обслуговувати їхні видатки розвитку?

— Як людина, яка має певний досвід роботи в центральних органах виконавчої влади, можу вас запевнити: ні місцеві, ні центральні органи виконавчої влади не вміють ефективно використовувати видатки розвитку.

У нас було багато прикладів, коли уряд брав на себе функції банку. В минулому у нас був Фонд підтримки підприємництва, і уряд сам видавав позики. У нас була валютно-кредитна рада, яка кредитувала бізнес. Це закінчилося корупцією і банкрутством подібних установ.

Сьогодні в бюджеті держави близько 50 млрд грн — видатки розвитку. Близько 30 млрд грн — в місцевих бюджетах. Колосальні гроші. Важливо їх використати з максимальним ефектом. Для цього потрібна синергія уряду, місцевих органів і банку.

Зараз ми працюємо з фахівцями Мінагрополітики щодо створення спільних програм з підтримки сільгоспвиробників. Міністерство прописує правила, банки шукають позичальників, видають кредити, стежать за погашенням та економічним ефектом. Така дворівнева система повинна стати для нас правилом.

— Якою ви бачите роль Приватбанку у реалізації держпрограм?

— В уряду дуже мало інструментів розвитку. Чи не єдиним державним інструментом впливу на економічну політику є держбанки. Ощадбанк має найкращий досвід у справі фінансування великих інфраструктурних проектів. “Нафтогаз”, “Укрзалізниця”, “Енергоатом” — його клієнти.

Укрексімбанк повинен забезпечити максимальну підтримку експортерів. Укргазбанк далеко просунувся в альтернативній енергетиці. Головний клієнт Приватбанку — громадяни і малий та середній бізнес.

— У 2016 році місцеві бюджети акумулювали у банках 11 млрд грн депозитів. В кінці року, щоб знизити напругу переговорів з Кабміном в ході бюджетного процесу, вони їх зняли і направили на видатки розвитку. Чи будуть в такому разі місцеві бюджети активними вкладниками держбанків?

— Уряд переживає, щоб місцеві бюджети використали гроші як кошти розвитку: будували дороги, ремонтувати лікарніі садочки. У цей час наші мери (міські голови. — ЕП) будуть ходити до уряду і просити гроші на розвиток інфраструктури, а в кінці року знімуть ці кошти, заробивши 15-20% річних. Безумовно, ця ситуація нікому не подобається. Наші місцеві ради не повинні бути рантьє, які сидітимуть на процентному капіталі.

За моїми оцінками, вже близько 6 млрд грн розміщено на депозитах у державних банках, і ця цифра буде не меншою, а, може, навіть більшою, ніж у 2016 році. Вона становитиме 12-13 млрд грн.

— У вашому депозитному портфелі є вклади органів місцевої влади? На яку суму?

— Понад 3 млрд грн.

“МИ ЗМОЖЕМО СПОНУКАТИ РИНОК ДО ЗНИЖЕННЯ ВІДСОТКОВИХ СТАВОК”

— З початку 2017 року ви почали знижувати депозитні ставки. Які ваші подальші плани у цьому напрямку?

— На моє переконання, одна з головних проблем держави — високі відсоткові ставки. Навіть в роки не дуже високої інфляції кредитна ставка рідко падала нижче 20%. Ми починали з 20% за гривневою депозитною лінійкою. Зараз наші ставки на рівні 16%.

Валютні ми теж різко понизили. Нам валютні вклади потрібні тільки для того, щоб забезпечити оборот валюти в банку, не більше. Ми не видаємо валютних позик, тому ставку зробили дуже низьку. У нас майже 40% ринку вкладів і я гадаю, що як драйвер ринку ми зможемо спонукати ринок до зниження відсоткової ставки.

Це обов’язково приведе до зниження кредитних ставок. Наші підприємці жахаються 25 і більше відсотків, вони не можуть працювати з такою рентабельністю.

Я мрію, щоб за нашою програмою “Агро-КУБ” в агросезон ми змогли запропонувати нашим аграріям з компенсацією, яку дасть уряд, ставку 6-8%. Це абсолютно коректна ставка і дуже перспективна програма, адже понад 50% українських фермерів обслуговуються у Приватбанку.

У мого попередника, надзвичайно мудрого банкіра Дубілета, було правило. Можливо, це не він придумав, але я від нього це вперше почув: “Не видавайте позику тим, хто до вас прийшов її просити. Шукайте, кому цю позику треба надати”. От Приватбанк діє за такою моделлю.

— До якого рівня, на вашу думку, потрібно знижувати депозитні ставки?

— Якщо взяти сталі умови, уявити, що жодних катаклізмів у державі не відбудеться, то до кінця 2017 року ми всі будемо на ставках 10-12% за депозитами у гривні.

У портфелі банку є депозити, які укладалися під 12%, іноді під 13% у валюті. Ми відпускаємо їх з банку, а запрошуємо тих, хто готовий покласти в банк під 5% євро і 6% долари, зменшуючи навантаження на валютний депозитний портфель.

За умови повної капіталізації банку, при зменшенні депозитних і кредитних ставок, банк у 2017 році не буде збитковим. У мене в цьому немає сумнівів.

— Щодо структури доходів. Як кореспондуються процентні доходи банку з депозитними ставками у 2016 році? Вони були від’ємні чи додатні?

— Залежить від того, як рахувати. За обліком, який вівся попереднім менеджментом банку, вони додатні. Банк отримав близько 2 млрд грн чистого процентного доходу.

Наскільки ми можемо довіряти цим цифрам? Мушу визнати, що проценти, які отримувалися від багатьох структур, особливо від тих, що були пов’язані з колишніми акціонерами, це були не гроші, зароблені бізнесом, це була нова позика, яка видавалася цьому ж підприємству для погашення процентів.

Ще доведеться розбиратися в природі процентного доходу, який був отриманий у 2016 році.

Щодо 2017 року. За умови 100% резерву під “токсичні” активи, доходу, який ми будемо отримувати з портфеля фізичних осіб, портфеля малого й середнього бізнесу, доходу, який ми будемо отримувати від облігацій, плюс чистий комісійний дохід — цього буде достатньо, щоб банк не був збитковим у 2017 році навіть при тих ставках, які є зараз.

Приватбанк уже два роки не працював на міжбанку. У січні ми вперше розмістили кошти на міжбанку, купуємо і продаємо ОВДП. Зараз подали заявку на те, щоб бути первинним дилером Міністерства фінансів. Переконаний, що ми зможемо трохи розрухати цей напівмертвий ринок.

— Недавно на засіданні уряду було ухвалене рішення про докапіталізацію банку на 9,8 млрд грн до заплановах 116,8 млрд грн. Які подальші плани щодо докапіталізації? Чи є увас розуміння її остаточних масштабів?

— Плани відомі. Зараз у банку працюють аудитори — компанія EY. Вони повинні провести аудит річної діяльності банку і оцінити потреби банку в капіталі. Дочекаймося кінця березня і тоді будемо говорити, чи потрібен банку додатковий капітал, і якщо потрібен, то в якому розмірі.

— Докапіталізація у будь-якому випадку коштуватиме дорожче через додаткові видатки на обслуговування цих ОВДП. Виходячи з цифри 116,8 млрд грн, скільки потрібно на обслуговування?

— Обслуговування такого портфеля коштуватиме державі орієнтовано 8 млрд грн на рік. Мені б дуже хотілося, щоб ми перекрили ці видатки коштом прибутку, який отримаємо. Приватбанк спроможний акумулювати дуже хороший прибуток.

Щодо можливого додаткового капіталу, то не знаю, як відреагують аудитори на проблему євробондів. Чи не запропонують нам сформувати додаткові резерви. Що буде, наприклад, з кримськими вкладниками. Усі державні банки — Ощадбанк, Укрексимбанк, Укргазбанк — сформували в повному обсязі резерви під свої кримські портфелі. Приватбанк цього не робив.

— Після анексії Криму Приватбанк весь свій портфель активів разом з портфелем зобов’язань перевів на дочірню структуру — компанію “Фінілон”. За оцінками Нацбанку, мова йде про близько 8 млрд грн кредитів і депозитів. Є думка, що депозити були “перекинуті” на цю компанії незаконно.

— Поки суд не довів, не хочу захищати або критикувати цю схему. На той момент Приватбанк був вимушений ухвалити таке рішення, оскільки банк не міг провести виплати кримським вкладникам.

Реально активи в розмірі близько 14 млрд грн в Криму були конфісковані місцевою владою, а вкладники з близько 10 млрд грн, якщо перерахувати за нинішнім курсом, залишилися.

Ощадбанк держава докапіталізувала на суму втрачених у Криму активів, а Приватбанк не міг розраховувати на державну підтримку. Власники і банк пішли до Гаазького суду з намаганням змусити Росію заплатити за цими активами.

— Хто займається позовом: колишні акціонери чи ви? На якому етапі судовий процес?

— Це наша проблема. Ми продовжили співпрацю з адвокатами, які були найняті раніше. Сьогодні ми розділили кейс: нас цікавить тільки наш портфель, окремо від сукупних втрат бізнесу колишніх акціонерів.

Для того, щоб віддати сьогодні кошти кримських вкладників, враховуючи від’ємний капітал банку, ресурсу немає. Джерелом може бути виключно додаткова капіталізація банку, надана з боку держави.

Я попросив прем’єра, міністра фінансів розглянути цю ситуацію для того, щоб ми несли солідарну відповідальність перед цими людьми. Моє величезне бажання розрахуватися з тими вкладниками, які є українськими громадянами, які зв’язали себе з Україною, працюють і живуть тут.

Давайте почекаємо висновків аудиту з цього приводу. Як тільки вони будуть, я переконаний, ми запропонуємо рішення цієї проблеми.

“ПРИВАТИЗАЦІЯ ПРИВАТБАНКУ? НІХТО НЕ  КУПУВАТИМЕ “ФЕРРАРІ” З ТОКСИЧНИМ ПРИЧЕПОМ”

— Після прийняття рішення про націоналізацію Валерія Олексіївна сказала, що колишні акціонери надали певні гарантії того, що завдані державі збитки будуть відшкодовані. На прикладі “Укрнафти” ми бачимо, що повертати борги державі — не найулюбленіша справа колишніх акціонерів, а в судах вони дуже сильні противники.

— Так, колишні акціонери брали на себе певні зобов’язання. Обіцяли вони  не мені, а уряду і Нацбанку.

Після перемовин прем’єра, голови Національного банку з колишніми акціонерами ми зможемо говорити про те, якою буде подальша доля цих активів, будуть вони обслуговуватися, чи ні. Ми будемо готові до будь-якого сценарію.

 

forbes.net.ua

— Власники єврооблігацій націоналізованого Приватбанку хочуть оскаржити в Лондонському міжнародному арбітражному суді примусовий обмін цінних паперів на акції додаткової емісії банку. На якій стадії перговори?

— Я отримав банк без цих євробондів. Із самого початку ми домовлялися з НБУ і Фондом гарантування: ви ідеологи цієї транзакції, ви її провели, ви беріть відповідальність за її наслідки. Тому за більш детальною інформацією з приводу можливих судових суперечок з бонд-холдерами краще звертатися до тих, хто ініціював цей обмін.

— Бондхолдери заявляють: рішення про анулювання облігацій позначиться на Україні — залучення іноземного капіталу для держави подорожчає. Як це питання можна вирішити з мінімальними втратами для всіх?

— Все залежатиме від того, що скаже суд. Програємо його — тоді Україна заплатить за всіма своїми зобов’язаннями. Це буде чергова пляма на репутації України як партнера для інвесторів. Виграємо — доведемо, що наша держава небезхребетна, вміє захистити свої інтереси.

— Чи є ризики для країни щодо подорожчання залучення капіталу?

— Не думаю, нам грошей давно ніхто не дає, і ризики з подорожчанням поки що нас не хвилюють. Проте я чомусь переконаний, що якби навіть у цій складній ситуації Україна запропонувала хороший інструмент, інвестори стояли б у черзі попри те, що ми реструктурували держборг і пройшли складну процедуру дискусій з колишніми інвесторами.

Подивіться, що діється в Греції. Здавалося б, інвестори навіть не повинні дивитися у її бік, а греки випускають папери і вони розлітаються, як гарячі пиріжки. Тому говорити про здорожчання капіталу для України — це надто категорично.

— Як ви взаємодієте із своїми іноземними структурами: дочірнім Приватбанком у Латвії та філіалом на Кіпрі?

— У Приватбанку в латвійському банку 46%. Ми акціонери без контрольного пакета. Очевидно, колишні акціонери хотіли зайти на європейський ринок, мати можливість працювати в зоні європейського комфорту та європейських правил.

Латвійський банк працює в рамках місцевого законодавства. Фактично ми є розпорядником цього портфеля, але що робити з цим пакетом акцій, це вже справа власників — Міністерства фінансів, Кабінету міністрів.

Кіпрська філія — інша річ, вона знаходиться у нас на балансі. Чи була вона прибуткова? На паперах — була. Чи потрібна вона? Ми ще будемо дискутувати з цього приводу. У першу чергу, вона розглядалася як джерело дешевих ресурсів. Тобто якщо в Україні у ті часи брали долар під 10-12%, то там можна було брати під 5-6%. Враховуючи те, що ми самі не знаємо, куди сьогодні дівати долар і євро, гостра потреба в дешевих валютних расурсах відпала.

Чи потрібна була філія для інших транзакцій? Так, вона, на превеликий жаль, використовувалася для інших транзакцій колишніми акціонерами, про що ми достеменно будемо знати після аудиту “токсичного” портфеля. Потрібен час, щоб ухвалити остаточний вирок щодо кіпрської філії.

Зараз філія виконує обмежене коло операцій, які дозволені центробанком Кіпру. Вона не проводить активних операцій, вона обслуговує рахунки клієнтів, розраховується за депозитами.

— Хто її клієнти? Це вихідці з України?

— Мені важко сказати: там є і греки, і українці. Там багато кіпріотських, грецьких прізвищ. Ви ж знаєте, що за кожним офшором стоїть чесне кіпріотське прізвище. Хто насправді ці люди — сказати складно.

Так само не можна сказати, що це винятково українські гроші, які були виведені. Думаю, там багато місцевих людей, які спокусилися на зайвий процент і поклали гроші в банк.

— Яка зараз ситуація з Акцент-банком, який використовував “Приват-24”?

— А-банк був філією Приватбанку. Дуже багато технологій, навіть HR та охорона, були приватбанківські. Такі були партнерські стосунки у наших колишніх акціонерів банку та акціонерів А-банку.

Якби ми одномоментно припинили наші стосунки, ми б поховали цей банк за два тижні. Я проти такого підходу. Досить з нас банкопаду, адже за банком стоять люди і вкладники. Ми запросили керівництво А-банку і домовилися, що вони можуть користуватися нашими послугами винятково на умовах аутсорсингу.

Ми все вирахували, визначили свою рентабельність на ці послуги, підписали угоду і в такому форматі з ними працюємо. “Приват-24” клієнти А-банку використовувати не будуть. Нехай стають паралельно клієнтами Приватбанку і спробують, що таке “Приват-24”.

— Однією з перших заяв Данилюка щодо довгострокової перспективи Приватбанку була можливість його приватизації. Ви цю можливість вбачаєте? Які зірки мусять зійтися, щоб це відбулося?

— Можливо, зірки в майбутньому так складуться, що ми прийдемо до продажу банку. У стратегії приватизації державних банків мова йшла про те, що міжнародним фінансовим організаціям буде запропоновано пакет 25%. Як буде прописано зараз — міністру фінансів видніше.

Я знаю тільки одне: будь-якого інвестора цікавитиме хороший банк. Ніхто не  купуватиме “Феррарі” з “токсичним” причепом.

Джерело www.epravda.com.ua